Власне кажучи, шлях на наступний рік був визначеним. Команда під керівництвом тренерки Аліни Стеценко (33) збиралася пройти кваліфікацію до Ліги чемпіонів  УЄФА серед жінок. До цього вони мали готуватися на зборах у тренувальному таборі в Туреччині. 24 лютого 2022 року всі приготувалися до відльоту. «Ми були недалеко від аеропорту у Кривому Розі, коли почули три вибухи», – розповідає Аліна Стеценко. Раптом уся команда стає безпосереднім свідком того, як Росія розпочинає загарбницьку війну проти України. Тепер треба діяти швидко, запланований переліт скасовується.

Крик команди про допомогу чує команда 1. FC Köln

Уся група розміщується в готелі в безпечному місці центральної частини міста. Протягом двох тижнів команда, створена лише влітку 2021 року, вичікує в тісноті й постійному страху за близьких і себе. «Було непросто. Багато хто плакав. Приблизно шість разів у день доводилося бігти в підвал», – розповідає напівзахисниця Любов Мозга (27). Попри всі сподівання обстріли не припиняються, новин про зруйновані міста стає дедалі більше. Приходить рішення: тут більше залишатися не можна. Клуб звертається електронною поштою до європейських ФК. Зрештою прохання про допомогу через одного з колишніх гравців українського клубу доходить до 1. FC Köln. 

У п’яницю ввечері Федеральний канцлер Олаф Шольц під час візиту до німецько-української некомерційної організації Blau-Gelbes Kreuz у Кельні зустрівся з футболістками-біженками Аліною Стеценко й Любов’ю Мозгою. «Робота організації вражає», – наголосив Федеральний канцлер.

Пішки через кордон

Німецька команда Першої ліги оперативно організує втечу всієї команди. Вона орендує автобуси, аби зустріти футболісток і членів команди на українсько-польському кордоні й доставити їх у безпечне місце. «До кордону ми їхали мікроавтобусами, - згадує Любов Мозга, яка дванадцять років професійно грає у футбол. Великі автобуси або вантажівка дуже впадали б у око. «Через кордон з усім спортивним знаряддям ішли пішки. Брати можна було лише те, що могли нести в руках».

Крім 50 спортсменок і членів команди автобуси ФК 1. FC Köln забирають інших біженців із України. Шум, тіснота. У салоні сім собак і багато дітей – заснути практично не вдається. Думки постійно кружляють навколо залишеної Батьківщини. А що попереду? Приблизно через 14 годин подорожі о другій ночі втомлені жінки дістаються Кельна. Багато кому було нелегко розпрощатися з Батьківщиною, говорить Любов Мозга. «Але ми знали, що в Німеччині будемо в безпеці, і це надавало сил». 

Команда залишається разом

Волонтери організації фонду команди 1. FC Köln зустрічають спортсменок на автовокзалі в Кельні. Фонд 1. FC Köln і організація Blau-Gelbes Kreuz підходять до справи комплексно. Вони турбуються не лише про можливість втечі українок й українців, а повною мірою опікуються ними й після прибуття. Тож уся команда може залишитися разом. Адже сама втеча – це ще не все, пояснює Ліда Дзюбек із організації Blau-Gelbes Kreuz. «Постійно виникають різні запитання. Де я можу вивчити німецьку мову? Мені треба зареєструватися у відомстві соціального забезпечення чи у відомстві у справах іноземців?». 

Команда розмістилася в одному з готелів кельнського району Порц, перебування оплачують фонд клубу 1. FC Köln, організація Blau-Gelbes Kreuz і об’єднання Karnevalsverein Goldene Jungs. Там спортсменки і члени команди живуть у двомісних і тримісних номерах. «Те, що ми тут разом, надає нам підтримку, – говорить Любов Мозга, – а також те, що ми бачимо, як Україну підтримують інші футбольні клуби».

Щоденні тренування

Завдяки такій підтримці футболістки можуть трошки відволіктися – попри війну на Батьківщині. «Ми можемо тренуватися п’ять разів на тиждень, – говорить тренерка Аліна Стеценко. – І дуже вдячні за це». Тричі вони тренуються на полі партнера – фонду 1. FC Köln, двічі – у парку біля готелю.

«Ми ретельно тренуємося кожного дня, але у психологічному плані ситуація залишається складною», - підкреслює Аліна Стеценко. Багато хто з їхніх сімей усе ще залишається в Україні. Окрім цього, декого зі спортсменок за поширеною практикою було передано «напрокат» іншим європейським клубам. Але тренерка робить усе можливе, аби утримати спортсменок разом у Німеччині. Разом із іншими членами команди вона докладає всіх зусиль, щоб жінки добре себе почували. Організації, що опікуються ними, поруч із загальним забезпеченням і обслуговуванням турбуються і про дозвілля, наприклад, про походи в кіно. 

«Душею ми в Україні»

З часом український клуб хоче знову повернутися в рідне місто Кривий Ріг на півдні України. Утім, зараз воно все ще перебуває під сильними обстрілами, повернення було б занадто небезпечним. «Звісно, тут у Німеччині ми можемо тренуватися, але це – не наш дім, пояснює Аліна Стеценко. – Фізично нам тут добре й ми перебуваємо в безпеці, але душею ми в Україні». Щодня вони моляться, аби скінчилася війна і знову запанував мир – і щоб здійснилася їхня мрія: «Мета у нас усіх одна – виграти Лігу чемпіонів».

Некомерційна організація Blau-Gelbes Kreuz
Створена 2014 року, правової форми об’єднання набула 2017 року. Спочатку організація Blau-Gelbes Kreuz організовувала відпочинок у Кельні для поранених і дітей-сиріт з охоплених війною територій на Сході України. Після російського вторгнення в Україну в лютому 2022 року організація опікується забезпеченням і обслуговуванням біженців у Кельні й відправляє гуманітарні вантажі й медикаменти до України.

Фонд команди 1. FC Köln
Через фонд команда 1. FC Köln реалізує соціальні проєкти й опікується незахищеними верствами населення. Після початку російської загарбницької війни фонд надає підтримку численним організаціям, що забезпечують гуманітарною допомогою Україну й біженців у Німеччині.